пятница, 15 марта 2013 г.

Зимі просто лінь іти, або весні приходити


Зима , вочевидь, не має наміру покидати Тернопільську область. Сьогодні, у вже по календарному весняний день, ніхто не відчув дефіциту снігу.  Від восьмої ранку хурделиця працює над ускладненням дорожнього руху, тим самим додає роботи міській владі, що хоч і визнала таку одноденну зиму очікуваною, але все ж не встигла повноцінно підготуватись до її приходу.

Найбільше постраждали сьогодні студенти, адже доїхати додому не те що намагались, а просто боялись. Хто ж зна, в таку погоду можна й в полі на ніч залишитись.  Більше поталанило школярам, адже могли законно прогуляти уроки через рішення міськради. Маршрутний транспорт сьогодні переповнений далеко не через бажання тернополян погуляти містом, чи ж з’їздити до друзів на гостину. Маршрутки сьогодні були рідкістю, працювати виїздили лише сміливці, хто не злякався загрузнути в «сніговій каші».

За вищезгаданим негативом, ніхто, на жаль, не знайшов хоч крихти позитиву. Все ж цілком можливо, що це останній повноцінний сніг цього року. За ним піде весна, з калюжами, дощами, мокрими черевиками та кашлем. А далі…далі літо. Спекотне, спрагле, літо. От тоді усім захочеться холодних зимових днів, сніжок, сніговиків, санок, ковзанів, прогулянок через Тернопільське озеро… Перелічувати можна довго. Проте, цей день вже втрачений. Завтра, якщо вірити синоптикам, весна потроху займе свої позиції, і ще сьогодні засніжені кучугури - перетворяться в струмки, що зникнуть в каналізаційних трубах.

Ніхто й не задумався над тим, що це зима старається для тих, хто так і не встиг повалятися з нею  в снігу, не зробив з нею фото, та жодного разу не впав. Нили на погоду сьогодні усі. Мовляв, 15 березня, а надворі лютий-січень. Ніби якби це було таки 15 січня,  всі б залишились щасливі. Смішно. Як можна привчити природу до власних графіків, самому їх недотримуючись. Не важко згадати, скільки разів ми лінились йти на пари, роботу, зустрічі. От і зимі, просто лінь кудись йти, або весні приходити. Така от плутанина. Щоб там не було, сьогодні ми усі мали чудовий шанс повеселитись по-зимовому. Ті, хто ним скористались, ловіть мої слова похвали та вдячності за адекватне ставлення до погоди.




среда, 14 ноября 2012 г.

«Я люблю Тернопіль, бо тут живуть добрі люди»



«Добий бродяга п’ятку і поїдем в файне місто Тернопіль» Співають Брати Гадюкіни про тихий надставний Тернопіль. Здавалося б, за що його любити? Місто як місто. Але поміж тим до нього завжди хочеться повертатись, приїздити частіше. Може це містика, а може й ні. Редакція LTDaily.info спробувала відшукати істину…

Як Хоптян контролює вибори


суббота, 19 ноября 2011 г.

«Ювілей» в обласній раді пройшов не без ложки дьогтю



В той час, коли студенти активно святкували свій  Міжнародний день, депутати Тернопільської обласної ради «здавали» сесію. Така от несправедливість. Жарти жартами, однак панство попрацювало потужно, адже від 9:00 до 22:00 не покидало сесійної зали. Можливо, засумували за натисканням кнопок і палкими дискусіями, або ж тому, що в них було «ювілейне» десяте засідання і навряд депутати ще колись в такому ж складі дождуться наступної круглої дати.
Який ж ювілей без подарунків? Один з таки презентів депутати зробили для тернопільської молоді, затвердивши проект програми «Молодь Тернопільщини». Наталя Найчук – начальник управління у справах молоді та спорту, що мала доповідати по даному питанню, не встигла «покрасуватись» перед аудиторією, адже питань до неї не виникло й проект програми швидко прийняли.
Програма зокрема передбачає протягом 2011 - 2015 років здійснити комплекс заходів щодо створення умов для ефективної реалізації державної молодіжної політики.
До шляхів вирішення проблем молоді, запропоновані у проекті належать:
- забезпечення молодим громадянам можливостей для успішного життєвого старту
- формування молодіжного інформаційного простору
- розвиток громадської активності молоді
- удосконалення системи формування здорового способу життя молоді та профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі.
Ці, та ряд інших заходів, включених у проект, тепер будуть реалізовуватись у життя за рахунок коштів, що обласна рада планує виділити на виконання програми, а це  – 2 млн. 789 тис. гривень. Однак така сума варта того, аби створити сприятливі соціальні, економічні, політичні, фінансові та організаційні передумови для життєвого самовизначення та самореалізації молоді, формування високої моральності, культури, загальнолюдських цінностей, т.ін.
Також депутати прийняли ще кілька програм, серед яких – програма реалізації в області державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин на 2011-2015 р., та  ухвалили  рішення про заходи щодо розвитку пластового руху в Тернопільській області та програму розвитку пластового (скаутського) руху на 2011–2012 роки.
І до культури руки приклали. За ініціативи депутата обласної ради від ВО «Свобода» Наталі Мандзюк 2012 рік було проголошено роком Леся Курбаса з нагоди 125-річчя від Дня народження та 75-ліття з дня розстрілу українського режисера.
Депутат обласної ради, «свободівець» Володимир Бобко, залишився невдоволений сесійним засіданням, адже за його словами питання про підтримку Івана Демянюка так і залишилось знехтуваним та не підтриманим більшістю.
Нагадаю, проблема загострилась ще 30 листопада 2009 в німецькому місті Мюнхені, де німецький суд розглядав кримінальне обвинувачення проти українця Івана Демянюка. Німеччина це третя країна після США і Ізраїлю, яка засуджує  Івана. Однак і досі не доведено, що він вчинив будь який злочин, але пан Іван і зараз продовжує знаходитись у руках німецьких фашистів. Володимир Бобко був відверто обурений таким ставленням своїх колег, що не проголосували «за», а залишились обабіч проблеми знедоленого українця. На його думку, німці просто цинічно хочуть перекласти частину власної провини за злочини другої світової війни на Україну, котра зараз не має власної сильної влади, щоб завадити такому брутальному очорненню маленького українця на світовій арені. Цинічному тому, що якраз саме Україна і є найбільш постраждалою державою від війни розв’язаної Гітлером та Сталіним.
         Іван Миколайович Демянюк –українець, з початком Другої світової війни був призваний до армії, проходив службу в артилерійському з’єднанні, у травні 1942 року отримав поранення у стегно на сході Криму і потрапив у німецький полон. Його неодноразово звинувачено у причетності до військових злочинів ще часів Другої світової війни. Був  засуджений до страти в Ізраїлі у 1980-х роках за причетність до вбивств євреїв, пізніше  звільнений Верховним судом Ізраїлю. У 2009 році його було  знов звинувачено, щоправда тепер  судом Німеччини за причетність до вбивства в'язнів-євреїв у нацистському концтаборі Собібор.
Депутати до останнього надіялись побачити на сесії голову Тернопільської обласної державної адміністрації Валентина Хоптяна. Він за весь час їх роботи «заходив на вогник» лише раз, і то за принципом «одна нога тут, а інша там». Мабуть, у пана Хоптяна є важливіші справи .Олексій Кайда також не завітав на «ювілей», однак подейкують, що обласний голова захворів, тому пану Олексію бажаємо якнайшвидше одужати й повертатись на робоче місце.
Так і минув «ювілей» в обласній раді. Не без ложки дьогтю, однак загалом засідання  пройшла вдало, хоча б тому, що всі питання розглянули, мовляв, навіщо залишати на завтра те, що можна вирішити вже сьогодні.



понедельник, 7 ноября 2011 г.

Львів: що посієш, те й пожнеш!!!

7 листопада, Львівський апеляційний суд відмовив у забезпеченні позовної заяви депутатам Збаразької міської ради і поновив Бочарова М.Г. в обов’язках міського голови.

Війни між депутатами та мером розпочались ще минулого року, коли народні обранці висловили йому недовіру та 24 грудня 2010, року рішенням Збаразької міської ради №36 достроково припинили повноваження міського голови.

«Мер постійно порушував закон і перешкоджав депутатам міської ради виконувати покладені на них повноваження, тому логічно, що ми знайшли своє вирішення у висловлені йому недовіри.- розповідає депутат Збаразької міської ради Роман Напованець.- Проте покидати «нагріте» місце мер не схотів. Одразу ж подав заяву у суд з вимогою визнати наше рішення не чинним. Збаразький районний суд задовільнив позов. Ми подали апеляцію і 15 березня виграли ухвалу, тим самим призупинивши дію рішення Збаразького районного суду. Отож, від 15 березня Бочаров М.Г. не виконував повноваження міського голови. Але це не заважало йому видавати розпорядження, збирати не легітимний виконавчий комітет, відправляти працівників міської ради у відпустки, утримувати печатку міської ради, своїми діями блокувати міський бюджет. Усе місто стало заручником амбіцій однієї особи.»

Депутати, котрі обрані громадою, виражають бажання громади. Якщо народ хоче, аби мер пішов, то він і повинен піти, а не спираючись на судову гілку влади, котра призначається всенародно купленим президентом, ігнорувати рішення громади та доводити місто до ручки.
На жаль наш суд, найгуманніший суд в світі, певне працює за принципом: як посієш так і пожнеш, а народ і далі змушений терпіти недолугого мера.

суббота, 5 ноября 2011 г.

Усім, хто розмовляє до телевізора – присвячую!



Любі мої українці, скажу вам таку доволі неприємну, зате реальну річ, а раптом когось ще встигну врятувати від самодурства і деградації себе, як громадянина України. Не розумію Вас, панове.
Складається враження, що нам дали безкоштовний абонемент на стирання національної пам’яті, генетичного коду, закладеного ще десятки літ тому, коли наші з Вами дідусі та бабусі від поганого життя не пакували речі до Португалії, де, підтираючи товсту дупу пані із Лісабону, кричали про солодке життя. Наші рідні якраз дбали аби на своїй землі хотілось жити, а не доживати, і вони, як на мене, зробили – основне, вигнали ворога ціною життя та молодості, полягли відважно і гордо. За ідею, за цінності й за нас, панове! Щоб ми  не перетворились на рабів, а залишились вільними, процвітаючими. «Маєм те, що маєм» любив повторювати Кравчук, от і вийшло. Незалежна Україна -  тільки тип прикметником і тішимось.. Та й то не наша заслуга. Звикли жити на чужих пожитках, мов кліщі впиватись у тіло, байдужі методи, головна мета – власне задоволення потреб. Хоч потреби ці у вас далеко не панські: сон, борщ і телевізор. Така то сакральна трійка. Два перші, щоб не подохли своєчасно, а третій – для безпосередньої участі Вас у державотворчому процесі, її розвитку та регулювання. Кому б Ви розказували про поганих політиків, низькі заробітні плати та пенсії, ціни та лікування, як не цьому абсолютно безкорисному шматку пластмаси?!
А на ЗАГАЛ СВОЮ Думку сказати СЛАБО? Звичайно, моя хата скраю… Напевно, друга фраза після Кравчука, за якою й живемо.
Один мій друг сказав, що уся народна думка не виходить за межі кухні, тому й політика у нас «кухонна». Так воно і є, насправді.
Між черепків й горнят запалюється дух боротьби, там й гасне. І так по колу: все погано, депутати – суки, президент - ..уй. Але, перепрошую, а  хто Вас змушував їх обирати, а тим паче – терпіти?
Кажуть, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Так ось я скажу, що нам час перестати смітити і прибрати  нарешті в країні. Це ж наш  дім! Хіба ж Ви вдома чекаєте, поки прийдуть сусіди й помиють підлогу, а до того жаліємось на пил та бруд, що  заполонив будинок й самому його не збороти. Брехня.  Ми все можемо, лише викинувши байдужість до оточення, держави й самого себе. Лише тоді в «хаті» буде чисто.
Телевізор вміє слухати, але змінити щось можемо лише ми самі!!


В Заліщики на сесію районної ради приїхав «сюрприз»


2 листопада в місті Заліщики відбулась ІХ сесія районної ради VІ скликання. Сюрпризом для місцевої влади став приїзд депутатів обласної ради, «свободівців» Олега Сиротюка, Володимира Бобка та Назара Яворського. Либонь, політики засумували за сесією, адже, нагадаю, що нещодавно заплановану сесію Тернопільської обласної ради було зірвано «регіоналами», що просто її дружньо прогуляли. Зазвичай так само чинять студенти, котрі не готові до пари. Однак, мова йде не про це.






Під час засідання було розглянуто 20 питань, деякі з них викликало палке коментування, ось як приміром питання про роботу управління агропромислового розвитку Заліщицької райдержадміністрації. Зокрема, Олег Сиротюк висловився з проханням детальніше розповісти про дії, спрямовані на розвиток місцевого господарства :
«Все ж хотілося б почути, що управління, як орган державної влади, зробило для того, щоб сільське господарство розвивалось та  заплановано зробити до кінця року для того, щоби воно прогресивно рухалось  вперед, адже саме від управління залежить те, як агропромисловий комплекс району виглядав на фоні інших районів області.»
Відповідь напевне повністю задовольнила присутніх, оскільки  питань у присутніх з цього приводу більше не виникало.
Депутата Володимира Бобка збентежило становище пожежної частини в смт Товсте.
Під час сесії прозвучало  те, що вона знаходиться на балансі сільради, тобто, майже усі витрати (зарплата працівникам, пальне, опалення приміщення і т.д.) йде з «кишені» села. Зважаючи на те, що в місяць на утримання частини потрібно близько 40 тис. гривень,  жодне село не змозі собі  дозволити таку «розкіш».
«Це, дійсно, проблема, при чому не тільки селища Товсте, а й інших населених пунктів, що отримали такі пожежні частини «у спадок» ще від союзу.- розмірковує Володимир Бабко.- Особисто я вважаю, що вона має бути прийнята на баланс МНС. В Іншому випадку пожежну частину просто доведеться закрити залишивши пожежників без роботи, а навколишні села без захисту перед вогняною стихією»







Сесія протривала близько двох годин, за цей час депутати встигли розглянути усі 20 питань.
Обурило те, що деякі люди прийшли  на сесію, аби виспатись, а потім ж самі  кричатимуть  про те, що влада нічого не робить. Та якщо їм самим начхати на себе й державу, то  чому хтось має дбати про те, щоб  жилось ліпше. 
 «Сонне царство», що розмістилось в основному на задніх лавах, не заважало сесійному засіданні  й поки  вони додивлялось  свій третій сон, депутатське панство працювали й виконували свої безпосередні обов’язки.
Прикро, що нашим громадянам настільки байдужа доля країни.